Це учні 2 класу, мого класу. Думаєте, що за горщик вони тримають? А саме в цей горщик з вазоном ми посіяли насіння вільхи. Історія ця почалася ще навесні, коли біля нашої школи зрізали мою улюблену вільху. Звичайно, мої учні про це знали. І от їм стало цікаво, як можна посадити таке дерево. Під час однієї чергової прогулянки ми побачили такі дерева біля річки. Як вони потрапили туди? Це питання заінтересувало учнів. Я розповіла дітям про те, як розмножуються дерева. Якось восени ми з дітьми пішли глянути, як там вільхи. Такі прогулянки завжди супроводжуються безліччю запитань, адже другокласники дуже допитливі. І от я показую їм доспілі сережки вільхи, насіннячко, що висипається з них. Невже з такого манюсінького зарнятка виросте таке дерево? Всім було цікаво це перевірити. Ми назбирали насіння, посіяли у горщик. Учні щодня підливали майбутні вільхи. Невдовзі з'явилися перші паростки. Ви не уявляєте, як зраділи діти. А сьогодні кожен учень посадив у підписану скляночку маленьку вільху. Обіцяли доглядати і висадити у грунт. Побачимо, що з цього вийде. Часто ми думаємо, що діти ще малі, не запам'ятовують того, що почують. Спробуйте щось розповісти або обіцяти моїм учням! Вони вам згадають і зрізану навесні вільху, і те, що у вашій сумці має десь валятися пакетик, підписаний "Насіння вільхи"...